Летюча сажка - Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton.

Збудник – гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton

(син. Sorosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Geschele)

Поширення. В Україні летюча сажка поширена значно менше, ніж пухирчаста, зустрічається переважно в регіонах з достатнім зволоженням, а саме в Полтавській, Кіровоградській, Черкаській областях та у південній частині Київської області. В інших зонах вирощування кукурудзи хвороба не має значного поширення.

Шкідливість. Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може становити 15-20% внаслідок ураження качанів, а також через приховані втрати, пов’язані із загибеллю окремих паростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів.

Ознаки ураження. Симптоми хвороби проявляються в період цвітіння. Гриб уражує генеративні органи: качан цілком перетворюються на чорну масу спор, прикриту скороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовкнуть, всихають і передчасно (у фазі молочної стиглості) розкриваються; волоть руйнується частково або повністю, з утворенням неприкритих чорних скупчень спор (теліоспор), що вільно розпилюються.

Теліоспори темно-бурі, товстостінні, округлі, 4-19 мкм в діаметрі або еліпсоїдні трішки вуглуваті, з дрібношипуватою оболонкою. В незрілому стані теліоспори зібрані в клубочки, які розпадаються при дозріванні. Спори розпилюються повільно, оскільки утримуються волокнами (залишками провідних пучків).

Уражені рослини відстають у рості, часто надмірно кущаться, схильні до сильного обростання листям та до інших потворностей. Можлива також прихована форма хвороби, при якій спори на уражених органах не утворюються, рослина відстає в рості, качани недорозвинені, або їх зовсім немає. За зовнішнім виглядом летюча сажка відрізняється від пухирчастої тим, що у першої спорові скупчення сухі і не мають оболонки, а в другої здуття вкрите м’ясистою, блискучою, вологою з середини оболонкою.

Джерелом інфекції є теліоспори у ґрунті на уражених рослинних рештках, а також на поверхні насіння, якщо вони не розпорошені, то можуть зберігати життєздатність в ґрунті впродовж кількох (3-8) років, що слід враховувати при складанні сівозмін. Найкраще спори виживають в орному шарі на глибині 20-30 см.

Розвиток хвороби. Спори проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини паростка до виходу його на поверхню ґрунту. Оптимальна для проростання спор температура повітря +25...+30°С. Розвиткові летючої сажки сприяє підвищена температура ґрунту і помірна вологість його в період проростання зерна і появи сходів кукурудзи.

Далі гриб розвивається всередині рослини, дифузно поширюється по тканинах вгору за точкою росту і на момент цвітіння досягає качанів та волоті, перетворюючи їх на сажкові спороношення. Іноді грибниця не встигає за точкою росту стебла, і тоді уражуються тільки качани, а волоті залишаються здоровими.

Теліоспори визрівають в період викидання приймочок. У подальшому, розпилюючись у великій кількості, вони потрапляють на ґрунт і частково на зернівки, особливо під час збирання качанів.

Масове ураження летючою сажкою спостерігається за умов пізніх строків сівби, теплої весни, підвищеної температури і помірної вологості ґрунту в період проростання зерна, жаркого літа, і особливо при порушенні сівозмін внаслідок накопичення інфекції в ґрунті. На полях, де кукурудза вирощується беззмінно, кількість уражених рослин досягає 15% і більше, тоді як на полях з правильним чергуванням культур, ступінь ураження не перевищує 0,1-0,3%.

Заходи захисту. Дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби; протруювання насіння (Венцедор, Діксіл Ультра); найбільш ефективним профілактичним заходом захисту від цієї хвороби є впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів.

© 2013 ТОВ «Альфа Хімгруп»
Создание сайта — Webvision
Адреса:
вул. Горького, 172А, 10-й пов., Київ, 03680
Електронна пошта:
Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на alfachem.com.ua