Роденфос - шкодочинність мишовидних гризунів

Мишовидні гризуни завдають великої шкоди сільському господарству. Вони нищать посіви сільськогосподарських культур протягом усього їх розвитку, нищать запаси зерна й зернопродуктів. Скупчуючись на тваринницьких фермах, пацюки руйнують будівлі, поїдають корм тварин. Гризуни, крім того, небезпечні в епідеміологічному відношенні - здатні переносити такі хвороби, як чума, холера, тулерямія, лептоспіроз, тиф, сказ, лихоманка та інші.

Родина Мишині (Muridae) об'єднує дуже різноманітних за розміром, виглядом й способом життя тварин. Довжина тіла Мишиних від мілких до великих 5-48 см. Довжина хвоста у більшості переважає половину довжини тіла.

Серед родини мишей пацюки це найбільшого розміру гризуни. Пристосувавшись до життя біля людини, пацюки стали небезпечними шкідниками продовольчих і фуражних сховищ, тваринницьких ферм і жилих приміщень. На території України живе два види пацюків: сірий і чорний.

Сірий пацюк на Україні водиться в людських оселях усіх областей і за межами населених пунктів, зокрема, у плавнях річок на узбережжях морів, на берегах зрошувальних каналів, водосховищ.

Чорний пацюк, поширений у портових містах Чорного й Азовського морів та в районах північного Полісся. На півдні чорний пацюк нерідко живе разом з сірим пацюком, але його чисельність значно менша.

Пацюки - вологолюбиві тварини. У природних умовах вони завжди селяться біля води, у заростях очерету, осоки та чагарнику. Нори в таких місцях пацюки риють у березі водойми під корінням дерев. Пацюки, що живуть в населених пунктах, свої нори й кубла також улаштовують біля води.

За характером живлення пацюки всеїдні тварини. Вони живляться рослинним і тваринним кормом. Пацюки, що живуть за межами людських осель, живляться насінням рослин, рибою, жабами, молюсками, пташиними яйцями тощо. В населених пунктах вони живляться харчовими продуктами, фуражем та різними кухонними відходами.

Пацюки - дуже плодючі тварини. Статевозрілими самки стають у 33-35-денному віці. Вагітність триває всього 21-22 дні. В однієї самки протягом року, за сприятливих умов, може бути до шести приплодів і в кожному по 8-9 малят, і часто - 12.

Сірий пацюк за добу з'їдає в середньому 60 г високоякісних продуктів. Одна тварина виділяє за добу 6-7 коточків калу і 20-30 мл сечі, своїми виділеннями може забруднити до тисячі зерен крупи, тобто кожна особина забруднює вдвічі більше ніж з'їдає. В нашій країні пацюки наносять значну шкоду зерновим культурам на полях пшениці, рису та кукурудзи.

До мишей належать найменшого розміру гризуни. На території України поширено п'ять видів мишей: хатня миша, польова, лісова, жовтогорла і мала миша.

Миші в природі живуть групами та поодинці. Вони зустрічаються в самих різноманітних місцях. На присадибних ділянках, подвір'ях, заростях бур'яну, на полях різних зернових і баштанних культур, лісосмугах, по берегах водойм.

У природі ділянки існування мишей складають від 100 до 1200 кв. м. Частина гризунів на цих ділянках живуть постійно, а частина мігрує в пошуках зручних незайнятих територій. За добу миші можуть переміститись на відстань до 2,2 км.

Схованки цих гризунів у природі дуже різноманітні. Вони можуть поселятись в щілинах у землі, в пустотах між камінням і під корінням, купами хмизу, соломи. Там миші роблять гнізда із сухої м'якої трави, листя. Улітку на полях вони риють нори в землі з камерами невеликих розмірів глибиною 15 - 33 см. Виводкові нори можуть бути глибшими. Біля них миші риють від трьох до шести спеціальних захисних нір, куди швидко ховаються у хвилини небезпеки. Щоб перезимувати миші у жовтні - листопаді будують зимуючі нори. Вони глибші і складніше збудовані ніж літні. Глибина залягання гніздових камер 35-100 см. Розміри камер і глибина нір залежить від типу ґрунту. Щільні глинисті ґрунти промерзають зимою на меншу глибину, ніж піщані. Миші ніби знають про це і роблять у глинистому ґрунті відносно не глибокі нори з невеликими камерами. В піску нори набагато глибші, а гнізда досягають іноді гігантських розмірів - до 30 тис. куб. см. Самі гнізда складаються з двох шарів: зовнішнього, виготовленого з грубих стебел і листків різних трав, і внутрішнього старанно сплетеного з ніжних стебел злаків і розщеплених на тонкі нитки листків різних трав. В таких камерах збираються на зиму по 25-30 мишей, які лежать у центрі гнізда один на одному або рядком, тісно прижаті один до одного.

Основу їх раціону складає насіння різноманітних культурних і дикорослих рослин, в меншій кількості вони поїдають соковиті частини плодів і зелені та підземні частини рослин, їхній раціон складають не менш 160 видів рослин. Нема такої культурної рослини, насіння або плоди якої, були б не до вподоби цим ненаситним гризунам. Вони з охотою поїдають овес, просо, пшеницю, жито, рис, ячмінь, сорго, гречку, кукурудзу, соняшник, люцерну, вику, квасолю, сою, коноплю, льон, кавун та другі баштанні культури. Доповненням до рослинного раціону являється їжа тваринного походження: комахами і другими безхребетними, залишками хребетних. Вони можуть поживитись яйцями та пташенятами птахів. Не розминаються гризуни з падалицею, обгризаючи других тварин. У померлих родичів миші вигризають, у першу чергу, мозок, а потім м'які частини тіла. Трапляються і випадки канібалізму. У стресовому стані самки можуть з'їсти своїх дітей.

Найінтенсивніше миші розмножуються весною та восени, взимку та літом темпи дещо знижуються. Кількість ембріонів в одної самки міняється від одного до п'ятнадцяти, але частіше всього їх буває п'ять - сім. Мишина мама може принести три - чотири виводки. Вагітність у самок триває від 18 до 24 діб. Мишенята народжуються голими, сліпими, глухими, та безпорадними, вагою 1,2-1,9 г. Слухові проходи відкриваються лише на 3-6-у добу, а очі - на 14-15-у. Мишенята віком 20-25 днів починають самостійно їсти, а розмножуватись вони починають у віці 2,5-3 місяці, а сірі полівки стають статевозрілими в 20-денному віці. У природних ареалах миші рідко доживають до одного року. Лише в штучних умовах (віваріях) самки можуть доживати до глибокої старості - дворічного віку, а самці не доживають і до одного року. Деякі види живуть біля двох років. Щодо температурного режиму, то вони люблять тепло, але і низькі температури їм не страшні, лише б у них було сухе гніздо і багато їжі. Відомі випадки, коли деякі форми розмножувались при температурах нижче -5°С.

Особливо великої шкоди гризуни наносять посівам зернових, поїдаючи спочатку зелені частини рослин, а в період дозрівання хлібних культур - зерно. Протягом доби одна миша з'їдає в середньому 22 г зелених рослин, біля 5 г зерна. На зиму вони роблять запаси в спеціальних схованках, ходах, що представляють собою розширення, які заповнюються насінням рослин. В такі зерносховища гризуни наносять від 300 до 1500 г зерна.

Економічний поріг шкодочинності мишей на посівах зернових культур 3-5 колоній на гектарі. При заселенні на гектарі п'яти колоній (біля 140 шт.) за місяць можна втратити до 100 кг зелених рослин, що значно зменшить густоту стояння рослин на гектарі. На період збирання їх кількість досягне 25-50 тис. шт/га, тобто за добу миші будуть споживати до 250 кг зерен, а за 10 днів - 2,5 тони. Крім того, майже таку кількість вони перетягнуть у свої засіки. Отже господар залишиться без урожаю.

Існують багато способів боротьби з гризунами. З них найбільш ефективним і економічним є хімічний. Залежно від властивості отруйної речовини останні застосовуються за допомогою двох методів: принадного, що полягає в приготуванні отруйних принад, і газового, що полягає в безпосередній газації нір.

На сьогоднішній день, серед безліч хімічних препаратів, найбільш ефективні отрути гострої дії. З численної групи отрут з'єднання миш'яку, жовтий фосфор, сульфат таллія, стрихнін, фторацетамід, монофторін заборонені із-за високої токсичності для домашніх тварин та людини. Реально використовується тільки фосфід цинку (Zn3P2), який, попадаючи в шлунок гризунів, реагує із соляною кислотою і виділяється фосфористий водень (PH3), проникаючий у кров, мозок і діючий на дихальний центр. У приманках цю отруту потрібно використовувати з концентрацією не більше 3%. При такій концентрації ця отрута відносно менш небезпечна,ніж багато інших, і не викликає повторних отруєнь у хижаків, з'ївши отруєних гризунів. При збільшенні концентрації гризуни починають розпізнавати отруту і менш поїдають приманки, тобто зменшується ефект дератизації. Приготування принад на основі фосфіду цинку в господарствах нерідко проводиться з недотриманням необхідної концентрації, тому краще придбати приманки, які виготовляються в заводських умовах. Такою принадою являється препарат РОДЕНФОС(ТМ), який виготовляється на заводі компанії "АЛЬФА-ХІМГРУП" і містить 2,5% фосфіду цинку. РОДЕНФОС(ТМ) проходив випробування в 1999 р. в КСП "Рось" Київської області Богуславського району на озимій пшениці проти полівки звичайної, де еталоном був препарат ШТОРМ. Ефективність РОДЕНФОСу була на 21,2% вищою від ШТОРМу, а на багаторічних травах - на 25,7%. На озимій пшениці проти хатньої миші, ефективність РОДЕНФОСу була вищою від ШТОРМу на 27%. В КСП "Мир" Донецької області Велико-Новоселківського району на посівах озимої пшениці проти полівки звичайної ефективність РОДЕНФОСу була вищою від ШТОРМу на 6,4%, проти хатньої миші - на 40,3%, на багаторічних травах проти полівки звичайної - на 13%. Отже використання препарату РОДЕНФОС(ТМ) гарантує (практично 100%) знищення гризунів на полях при низькій ціні та нормі витрати.



закрити х